З нагоди 90-річчя від дня народження Григіра Тютюнника.
Зі студентами першого курсу групи ЗО-11 було проведено літературний урок творчості та життєвої долі українського письменника та прозаїка Григіра Михайловича Тютюнника.
Григір Михайлович писав про життя простого люду, на прикладі своїх героїв описував своє не легке дитинство та життя радянської людини, змальовував звичайні, буденні, життєві ситуації, у яких саме й видно людину та її характер, ставлення до інших і до самого життя.
Народився Григір Тютюнник 5 грудня 1931 року у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.
У 1937 році батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.
Після Другої світової війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Навчання відбувалося виключно російською мовою.
Працював на Харківському заводі ім. Малишева, де мусив відпрацювати 3 роки, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. За "втечу" відсидів 4 місяці в колонії. Звільнившись він повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.
У 1951 році Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.
У 1957–1962 pp. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою.
Важко переніс у 1961році смерть брата, Григорія Тютюнника. Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час. 1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника “В сумерки”, написане російською мовою. Але автор майже відразу переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі. 1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь». Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
У 1980 році письменнику надано літературну премію ім. Лесі Українки (за твори «Климко» і «Вогник далеко в степу»).
Нині йому б виповнилося – 90 років. Але помер він у віці 48 років. Не будучи у змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою — 6 березня 1980 року Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.
У 1989 році його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Коментарі: